Весна. Хочеться прогулювати пари, відпочивати в парку і... кохати. Сонечко пригріло, і все менше хочеться думати. Особливо на релігійну тематику. Коли взялася за написання цієї статті, то сама замислилася, коли останнього разу була в храмі? Соромно, бо давненько. Хоча ніхто з упевненістю не може сказати, як часто треба відвідувати церкву.
Хтось скаже, що досить помолитися «в собі», а інші – щодня молитися в храмі. Проте так чи інакше ніхто не зможе точно дати відповідь.
«Людину можна змусити (грошима чи погрозою) ходити до церкви – та не більше цього» - Дж. Свіфт.
Якось мені спало на думку таке: чому, коли ми йдемо до нічного клубу, ніколи не замислюємось, як часто це треба робити? Так, там весело й цікаво... для тіла, а душа? Вживаючи їжу, ми підримуємо життєдіяльність, а ходячи до храму, ми споживаємо духовну поживу. Тож чого варте тіло без душі?
«Як душа без тіла не зветься людиною, так і тіло без душі» - І. Златоуст.
Як на мене, то церква допомагає лікувати душу – адже коли ти покаєшся, то ніби скидаєш величезний тягар.
У Біблії немає чіткої відповіді, коли саме і як часто потрібно відвідувати храм. Там вказуються суттєві моменти, у які дні перші християни ходили до церкви. Та чи повинні ми їх наслідувати?
Священнослужителі кажуть: чим частіше ти в святині – тим краще. Головне, щоб зі щирим серцем та чистою душею. І не потрібно керуватись праивлом: якщо я піду туди 1000 разів, то обов’язково потраплю в рай, і Бог мене полюбить. Ні. Ми вже давно не діти. Як казав П.-С. Маршань: «Не бійся Бога – бійся самого себе. Ти сам творець своїх благ і причина своїх бід. Пекло та рай знаходяться у твоїй власній душі.»
Отож, вибір залишається за кожним з нас. Будемо ходити д церкви, молитись і просити – Господь обов’язково нас вислухає, бо він «милосердний і чоловіколюбний».
А за вікном – все одно весна, і нічого не хочеться робити. Проте я піду до церкви, бо... мені там стає легше.
Вальчук Елена,
Нововолынск, Украина
Студентка Інституту журналістики. Люблю писати, коли є натхнення. Люблю життя. Хоча інколи мені важко. По-моєму я вже доросла, проте залишаюсь маленькою дівчинкою в душі...
Прочитано 10232 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 3
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Может ли вера спасти ?! - сергей рудой Так и вы почитайте себя мёртвыми для греха, живыми же для Бог во Христе Иисусе, Господе нашем. - Рим 6 : 11
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
